Щоденник Kенгуру

Не знаю чому, але з найбільшим натхненням вяжу ведмедиків. Самим цікавим для мене є процес оформлення мордочки. Скільки не намагалась, а двох однакових ще жодного разу не вдалось зробити.  

І так мої нові ведмеді.

Ось цей ведмедик має зріст 7,5 см.

А цей найменший серед всіх, що я коли-небудь в'язала, його зріст лише 5,5 см. Сфотографувала його поряд з коробочкою сірників, щоб можна було співставити його розміри.

 І наостанок, групове фото :))

Я тут нещодавно пообіцяла зробити подарунок одному блоксівцю, зв'язати маленького ведмедика для колекції його дружини.

Головне бажання: щоб ведмежа було добре і тепле.

Ось, покажу вам, яке звіря в мене народилось, якщо можна так висловитись :))

Зріст - 7,5 см.

taras, як щодо цього?

Нарешті сфотографувала свої останні роботи.

Цього зайчика зв'язала на подарунок маленькій дівчинці. Його зріст 8 см. Вміє самостійно стояти і сидіти. Лапки і голівку можна вертіти.

А цей кіт дещо не вписується в поняття амігурумі, так як його зріст від кінчиків вух аж 17 см. На даний момент це найулюбленіша іграшка моєї доці. Навіть спати лягає виключно зі своїм улюбленцем.

І так, котяча фотосесія :))

Ви знаєте що це таке? Я донедавна не знала. А коли перший раз побачила, відразу захотілось спробувати зробити щось подібне.

Амігурумі  - це маленькі вязані іграшки.

Відразу скажу, що крючок я до цього ні разу в житті не тримала, але твердо вирішила, що у моїх дітей будуть амігурумки зроблені моїми власними руками.

Перші своє шедеври показувати тут не буду. Покажу ті, за які вже не буде соромно.

Маленькі північні ведмедики (вони по 8 см зростом)

Зайченя (зріст – 7 см)

Тигренята (по 7,5 см зростом)

Ну, і останні, мої найулюбленіші манюні ведмедики (по 6,5 см зростом)

_{Є ще декілька робіт та їх ще не фотографувала, тож покажу наступного разу.}

Минулої суботи ми всією сім’єю відвідували наш Київський зоопарк.

Діти були у захваті, роздивлялись тварин, грались, веселились. Прогулянка вийшла легкою і приємною.

Дуже порадувало те, що моїх манюнів більше цікавили звірі, а не атракціони. Адже, багато наших знайомих сприймають зоопарк, як викачувач грошей, саме через велику кількість атракціонів. А ми лише прокатались на автопаравозику по території зоопарку.

Нажаль, тепер у зоопарку зовсім небагато тварин, та й вигляд у них дещо замучений. Але це помітно лише нам, дорослим, а діткам все одно подобається.

А ось декілька кадрів, зроблених моєю мильницею.

Ось такі пироги:))

Вчора нарешті зважилась зробити дітям солоне тісто для ліпки. Чесно кажучи вийшло не зовсім те, що повинно бути в ідеалі (мені підказали не зовсім правильний рецепт), але діти все одно були в захваті.

Дві години не вставаючи зі стільчиків ліпили різні фігурки і незрозумілі форми. Процесом керував наш папа, так як я була зайнята приготуванням вечері.

Доця вже до цього ліпила пластиліном. Але тісто, як мені здалось, їй сподобалось більше. А синуля взагалі вперше займався ліпкою, дуже захоплено розкатував тісто по столу, робив пальчиками дірочки і руйнував все, що виліплювали Сашуля з папою.

Знайшла в неті рецепт солоного тіста: 1 ст. муки, 1 ст. солі екстра, 125 мл води, 1 ложка олії чи крему для рук. Можна робити тісто різнокольоровим, додаючи харчові барвники.

У будь-якому разі, це заняття будемо й надалі практикувати. Ліпка дуже захоплює діток.

Сьогодні ходила у дитячий садочок, в який будуть ходити мої дітки, писати заяви про прийняття. Садочок мені подобається, вже давно вирішила, що будемо ходити саме в нього. Мило поспілкувалась з завідуючою, дізналась про благодійний внесок 800 грн. Грошей не шкода, головне, щоб їх таки використали для дітей.

Синочку записала у ясельну групу «КОЛОБОК». Йому на осінь буде 2 роки.

Доця буде у групі «КАПІТОШКА», там будуть переважно трирічні дітки.

Ми вирішили починати водити в садок обох дітей одночасно, сподіваюсь так буде простіше. Вовчик звичайно ще буде маленький, та спробувати варто. Разом пройдуть адаптаційний період, думаю, його все одно не уникнути.

Сашулька вже до садочка готова, вона навіть постійно запитує, коли вже її нарешті поведуть в садок. Та й взагалі вона у мене слухняна і уважна, з дітками любить гратись. А от чи сподобається їй, тут вгадати важко. Думаю, все залежить від встановлення контакту з вихователем.

А Вовку за літо багато чому ще потрібно навчити. Їсти самостійно, тобто теоретично він це може, а на практиці кормлю його я, так чистіша одежа і швидше проходить трапеза. Ну і горщиком користуватись не через раз, а регулярно, бо в нас ще досі з цим проблеми. Говорить він все ще лише окремі склади слів, а хотілось би, щоб до початку осені він вже міг розповідати, як пройшов його день.

Вчора я чітко усвідомила, що моя доця має природжені математичні здібності.

Я вчу її поки що лише рахувати. Ми вже рахуємо до десяти. Так от, вчора моя мама задала їй задачку: в мене є два яблучка, одне я віддам Вові, скільки залишиться. Вона відразу автоматично відповіла - одне. Тоді я продовжила: а якщо в мене три яблучка і я одне віддала Вові, скільки залишиться. Доця навіть не думаючи сказала - два. Я знову питаю: у мене три цукерки, дві я дала Вові, скільки залишиться Саші?  Вона каже - одна. Далі питаю: у мене два банана, я дала один Вові, один дала Саші, скільки в мене залишилось. І доця відповіла - ніскільки.

Не знаю, може Вам це здасться простим, але як для дитини трьох років, мені здається - це хороший результат.

Взагалі, схильність до математичних здібностей - це в нас сімейне. Моя мама вчитель математики, для мене математика ніколи не була проблемою, сподіваюсь і для донечки ця наука буде цікавою і легкою.

А синочка поки рахує чітко до трьох, а "татита пя" - це в нас типу - чотири, п'ять. Маю надію, що і йому математика буде даватись легко.

 Ось такі в нас справи.

Оскільки мої самі найдорожчі в світі зараз сплять, а я встояла перед спокусою заснути поряд з ними, тож напишу трошки про наше життя-буття.

Ми дорослішаємо з кожним днем. Щохвилинки радію, що в мене двоє діток, що різниця між ними невелика і що їм так добре разом. Я інколи вже «третій зайвий»,що не може не тішити. Моїм діткам ніколи не буде нудно, тому що вони є один у одного.

Ми вже відкрили сезон катання на горках, гойдання на качелях і колупання в пісочниках.

У синульки непереборне бажання все робити самотужки. Мама поряд нас дратує, а розуміння безпеки ще не до кінця усвідомлене. Тож попри авторитетне «СЯМ», я на підстраховці. Найулюбленіша забава – дивитись на тролейбуси. Здається, сина може годинами стояти на тротуарі і чекати доки не проїде тролейбус.

А доця вже зовсім доросла і самостійна. Навіть допомагає мені наглядати за Вовчиком. Не дарма кажуть, що донечка – це мамина помічниця. 100% готова підписатись під цими словами.

Ой, здається ми прокидаємось…

Щось все менше й менше часу лишається на свій улюблений Блокс. Дітки постійно вимагають уваги.

Ось зараз сплять і є час зазирнути в свій щоденник.

А що ж буде, коли настане тепло і будемо годинами на прогулянках?